Святий вузол родини

  • 31.01.14
  • 1554
  • 0
Яка ж дивна доля жінки в історії людства… Про що вона мріє? Ох і багато ж тих мрій, але найголовніша - щоб маленька, схожа на неї, часточка душі своїми рученятами щоранку пробуджувала від солодкого сну і невпинно повторювала слово «мама».

Тетяна, Наталя, Валерій, Олена, Сергій, Олександр, Ніна, Віта, Ірина, Артем, Андрій – усіх цих одинадцятьох хлопців та дівчат народила і виховала нововодолажчанка Людмила Михайлівна Ткаченко: «Народилася я 10 грудня 1959 року в сім’ї робітників. 1977 року закінчила 10 класів Нововодолазької СШ №1, працювала на приладобудівельному заводі ім. Шевченка, Нововодолазькому комбінаті «Буддеталь» та Нововодолазькому підприємстві теплових мереж. Завжди хотіла мати велику і дружну родину…». 

Враховуючи особистий вагомий внесок у виховання дітей у сім’ї, створення сприятливих умов для здобуття ними освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей, відповідно до Указу Президента України, Л. М. Ткаченко була удостоєна почесного звання «Мати-героїня». Днями до неї завітали Нововодолазький селищний голова Олександр Єсін, голова опікунської ради Валентина Розторгуєва. Вони вручили Людмилі Михайлівні Почесну відзнаку, подарунок і квіти.

Останні сім років, на жаль, сім’я живе без батька, Олександра Павловича. Триматися разом за будь-яких життєвих обставин Ткаченкам допомагає не лише взаємопідтримка і дружність, а й віра на краще. Завдяки цьому, переконані діти, вони не пішли хибною стежиною, а стали порядними людьми. 

Минає час, і вже сьогодні Людмила Михайлівна прокидається від дзвінкого «бабуся» десятьох онуків.


Водолазький кур'єр

Опубликовано в Новая Водолага

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Новости из социальних сетей

Медиа

  1. Случайное фото
  2. Случайное видео

Авторизация