«Над пам’яттю не владен час...» (Видео)

  • 15.02.14
  • 1957
  • 0
Радісним і  водночас трагічним  є день 15 лютого для тих, хто пройшов через афганську війну. Радісним тому, що залишились  живими, трагічним – бо за ті 10 років, упродовж яких радянські війська перебували на території Афганістану, загинуло  майже 3360 наших співвітчизників, більше 8 тисяч зазнали поранень.
Всього ж через  це пекло пройшло 160    тисяч солдат.
Сьогодні нашим співрозмовником є голова Нововодолазької  районної Спілки ветеранів Афганістану С. Ф. Воротняк. Із ним ми знову  згадали те, що довелося пережити юнакам на  тій  далекій   афганській війні і дізналися,  як живуть вони нині.
- Сергію Федоровичу, немає сумніву, що  день виведення радянських військ з Афганістану  для Вас  є особливим. Адже ту гарячу, як спекотне афганське сонце, війну Ви бачили на власні очі.
- Так, туди я потрапив    весною 1983 -го. І майже два роки довелося бачити  суворі  афганські пейзажі, відчувати постійну напругу, що витала навколо, бачити, як ідуть на завдання наші солдати, як… Знаєте, навіть через чверть століття ці спогади живуть у серці і знову, і знову постають перед очима. Мені, офіцеру,  було нелегко, а що вже говорити про тих юнаків, які ще вчора насолоджувалися життям, безтурботно грали у футбол, закохувались і мріяли про своє майбутнє. Нести  службу за тисячі кілометрів від рідного дому, там, де на тебе повсюди чатує небезпека, було дуже важко. Та все  ж ніхто не жалівся і не пасував перед труднощами. Навпаки, для нас честю було служити  в окремому розвідувальному батальйоні, яким командував  Адам Аушев – жива легенда афганської війни.  
- Афганська війна – це не тільки трагедія, це доблесть і мужність тих, хто на собі відчув її пекельне полум’я. Певно, саме    героїчне минуле і об’єднало  вас  у Спілку. І сьогодні, я знаю,  ви підтримуєте один одного, першими подаєте руку допомоги тому, хто потрапив у біду.  Братерство залишилося і тут.
- Звичайно, у нас створена активна група, яка входить до складу правління нашої Спілки. Вона й займається тим, що тримає  в полі зору життя кожного воїна-афганця. Кому потрібно, забезпечуємо медичний огляд, організовуємо санаторно-курортне лікування, реабілітацію, надаємо матеріальну допомогу. Намагаємося, щоб без уваги не залишався ніхто. Мені хотілося б відзначити Леоніда Семенського, Миколу Карбаньова, Миколу Світличного, Олександра Степаненка, Миколу Сушка, Віктора Семченка, Віктора Мерчанського, Миколу Жижеру, В’ячеслава Лісовина, Сергія Валкового, які ніколи не лишаються байдужими до проблем воїнів-афганців. Це саме дякуючи їм, наша Спілка отримала у 2007 році друге дихання і  тепер  кожен свій день наповнює цікавими справами. При підтримці голови райдержадміністрації Світлани Олександрівни Ротач та Нововодолазького селищного голови Олександра Сергійовича Єсіна  ми організовуємо урочисті заходи з нагоди річниць виведення радянських військ з Афганістану, запрошуємо на них відомі групи «Контингент» та «Баграм». Не забуваємо батьків , чиї сини загинули під час виконання свого інтернаціонального обов’язку в Афганістані. Днями, наприклад, побували в родині Нерубацьких. У кімнаті їх сина Павла, який загинув у цій далекій країні, все дихає спогадами. Він живе у пам’яті батьків, не забувають його і побратими. Здається, він тільки на хвильку вийшов і ось зараз зайде, посміхнеться нам так, як посміхається із фотографій.
Родині Апалькових із Старовірівки, син яких також загинув у Афганістані, ми допомогли привезти дрова.
Одним із важливих моментів нашої діяльності є патріотичне виховання підростаючого покоління. Адже не секрет, що за гонитвою псевдоцінностей підростаюче покоління забуває про прості, але  святі істини – честь, совість, любов до батьківщини, військовий обов’язок. І саме в афганцях я бачу ту силу, що може цілеспрямовано і ефективно переконати молодих людей жити так,  як велить совість, любити свою країну, свій народ, зберігати в серці чисті почуття , що  були закладені  ще в дитячі роки.
-Чи продовжує залишатися об’єднуючою силою ваше армійське минуле?
- Безперечно, хто б які не мав сьогодні політичні погляди, для нас минуле – це святе.  Це частина нашого життя, яка не забудеться ніколи. Баграм, Герат, Гардез,  Кабул…  Ось неповний перелік міст, в яких довелося служити нашим землякам. У кожного із них про той період залишився  свій душевний біль, свої незагойні рани, свої спогади. І той зв'язок, що існує сьогодні між нами, не  обірветься ніколи.
-Спасибі Вам за щирі відповіді на запитання. І нехай завжди у Вашому житті і  у житті всіх воїнів-інтернаціоналістів  буде мир, спокій  і благополуччя.
Бесіду вела П. Афанасенко.
Опубликовано в Новая Водолага Последнее изменение 15.02.14
Видео

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Новости из социальних сетей

Медиа

  1. Случайное фото
  2. Случайное видео

Авторизация