Дзвінок шкільний, для вас – останній…

  • 09.06.14
  • 2222
  • 0
Останній дзвоник, досить, вже дорослий,
Прямуй вже далі сам, на долю-лист.
Прощай дитинство, бачте, як все просто,
Тепер ввійшли ви в самостійний світ

Останній дзвінок… Немовбито свято, але чомусь серця  учнів охоплює сум. Мабуть, це тому, що він є останнім із тих багатьох сотень, рідну мелодію яких вони пам’ятатимуть усе життя. І здається, зовсім нещодавно і я закінчувала школу, стояла на урочистій лінійці, прикрашена яскраво-червоною стрічкою із гордим написом «Випускник» і мріяла про доросле життя. А час не тупцяє на місці, і те, до чого нещодавно стрімголов мчала, врешті-решт непомітно залишається позаду. Сьогодні я приходжу до своєї рідної Нововодолазької гімназії, щоб поговорити з нинішніми одинадцятикласниками, - поринаю у шкільне життя.

Дмитро Сівак, учень 11-Б класу: «Якщо мене запитають, що мені дала школа, не вагаючись відповім – багато. У цих стінах, які ввібрали в себе велич знань, я зростав, відчував і пізнавав. Тут залишається куточок моїх спогадів: улюблені вчителі, друзі-однокласники, перемога в обласному етапі конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАНУ та відгомін власних ораторських промов. Дуже складно усвідомлювати, що все це звучатиме у минулому часі, а попереду – невідоме. Своє майбутнє хочу пов’язати із професією історика, сподіваюся, що бажання справдиться».

Юлія Лисенко, учениця 11-Б класу: «Школа навчила мене бути більш стриманою і терплячою, йти вперед до поставленої мети і ніколи не здаватися. Хочу бути фізиком! Звісно, для дівчинки звучить щонайменш дивно, але саме ця дисципліна заполонила моє серце. Ніколи не забуду перемогу у II (районному) етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики, бо це був ще один крок назустріч майбутньому».

Яна Світлична, учениця 11-Б класу: «Відповідальна і працелюбна – так мене характеризують вчителі. Та чи б навчилася я цього, не прислухаючись до щирих порад своїх перших наставників? На поріг Нововодолазької гімназії я ступила вже у дев’ятому класі (раніше навчалася у Новоселівській школі), але за ці три роки я знайшла для себе багато нового, а найголовніше – себе. Тепер знаю точно, що невід’ємною частиною мого життя стане англійська мова».

Аліна Павлієнко, учениця 11-А класу: «Для мене, наприклад, школа – це початок мого життя. Це джерело знань і другий дім, з яким мені не хочеться розлучатися. Я - лірична натура, тому з радістю подорожую на крилах інтимної лірики відомих поетів, а в цьому, безперечно, допомагали вчителі. До випускного балу залишилося зовсім мало, але саме свято останнього дзвоника викликає безмежний шквал радісних і водночас сумних почуттів».

Юрій Солохін, учень 11-Б класу: «За що я люблю свою школу? Мабуть за те, що з нею пов’язано багато приємних речей. Не уявляю, як прощатися з друзями… Звісно, будемо зустрічатися, але так хочеться ще раз пережити радість хорошої оцінки, посмішку на шкільному КВК, незабутній гумор своїх однокласників».

Даря Желєзова, учениця 11-Б класу: «Майже кожного ранку я прокидаюся в чудовому настрої, бо завтра йти до школи. Мені є що згадати, ось наприклад перемогу в обласній олімпіаді з фізичної культури і спорту. Я так звикла до щоденних розмов, дитячих пустощів зі своїми однокласниками, що хочеться затримати шкільні роки. Та ми вже дорослі, а отже, на нас чекає нова дорога».

Тепла зустріч із одинадцятикласниками ще надовго зігріватиме моє серце, а особливо розмова зІриною Бондаренко, ученицею 11-А класу, яка продекламувала свій власний вірш «Мои мечты о будущем…»:

Что будет завтра-мы не знаем,
Чего нам ждать на следующий год?
Мы будущее знать желаем, 
Опережая жизни ход.
Компьютеры, планшеты, телефоны,
Межгалактический космический полёт...
Забыли мы природы все законы,
Бежим вперёд, вперёд, вперёд...
А я желаю счастья на планете,
Улыбок, мира, доброты,
И веселились чтобы дети,
Не зная этой глупой суеты...
Хочу, чтобы закончились все войны,
Ведь в мире этом мы друзья.
И старость встретить я хочу спокойно,
И чтоб здорова у меня была семья.
И пусть не будет катастроф,
Глобальных катаклизмов и аварий,
Не будет пусть огромных городов,
Хочу я жизни изменить сценарий:
Проснуться утром и пойти гулять,
Куда-то в лес, к любимому ручью,
На камень сесть, о чём-то помечтать,
Переосмыслить жизнь свою...
Ещё мечтаю я летать,
Как птица в небе, вольно и свободно,
И ввысь взлететь, и громко закричать,
Да так, чтоб просто пересохло горло.
Любви желаю искренней и верной,
Поступков смелых, бешеных идей,
Хочу, чтоб стали мы немного откровенней,
И никогда не забывали чтоб друзей.
Таким желаю будущее видеть:
Открытым, светлым, просто ДЛЯ ЛЮДЕЙ!
Чтоб мы забыли слово "ненавидеть",
И хоть чуть-чуточку, но стали мы добрей!

Нотка ностальгії… Від усієї душі хочу, щоб задуми і мрії випускників неодмінно збувалися. Дзвінок шкільний, для вас – останній, тож збережіть цей день у пам’яті назавжди.

Т.Корженко

Опубликовано в Новая Водолага Последнее изменение 09.06.14

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Новости из социальних сетей

Медиа

  1. Случайное фото
  2. Случайное видео

Авторизация