29 січня - День пам'яті полеглих у бою під Крутам. Юрій Вороний - відомий український хірург, доктор медичних наук, професор учасник боїв під Крутами. Під час Другої світової війни,видатний вчений деякий час працював звичайним сільським лікарем в Новій Водолазі.
Юрій Юрійович Вороний увійшов в її історію як хірург, що 3 квітня 1933 року вперше в світі провів операцію з пересадження нирки від людини людині в клінічних умовах.
В історії нашої країни 30-і роки минулого століття були не лише трагічними і тривожними, але й водночас творчими та натхненними. Це були роки, які в результаті сталінських чисток забрали життя мільйонів представників наукової, технічної та художньої інтелігенції. І саме в ці роки в країні величезними темпами розвивалися наука, техніка, мистецтво. Тільки у Харкові в цей період було створено більше десяти науково-дослідницьких інститутів, співробітники яких з ентузіазмом трудилися над вирішенням найскладніших медичних проблем. Багато з них були першими в Радянському Союзі і продовжують свою роботу і в наш час.
До них, зокрема, належить Інститут гематології та переливання крові, у хірургічній клініці якого 3 квітня 1933 року була здійснена перша у світі операція з пересадження нирки від людини людині. Провів її Юрій Юрійович Вороний, відомий уже на той час хірург, який по праву вважається в сучасній медицині піонером вітчизняної трансплантології. Довгий час його ім'я замовчувалося, успіхи, досягнуті в роботі з пересадки органів, применшувались, і широка громадськість не мала достатніх відомостей про цю дивовижну людину, нащадка стародавнього козацького роду і, безумовно, яскравого представника наукової еліти України.Юрій Юрійович (за метриками Георгій Георгійович) Вороний народився в 1895 р. в с. Журавка під Прилуками (нині Чернігівська обл.) у родині професора Варшавського університету, члена-кореспондента Російської академії наук Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного. Батько його — всесвітньо відомий учений, що разом із німецьким математиком Мінковським заклав основи нової науки — геометрії чисел [14].Учитися він почав в одній з Варшавських гімназій. Коли ж у віці 40 років зненацька від хвороби нирок помер батько, навчання довелося завершувати в Прилуцькій гімназії. Можливо, ця втрата і привела його до думки продовжити навчання на медичному факультеті Київського університету ім. Св. Володимира, куди він вступив у 1913 р. У період Першої світової війни Ю. Вороний студентом-медиком працював в одному з перев'язувальних загонів Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим воїнам на війні.16 січня 1918 р. Юрій Вороний брав участь у бою під залізничною станцією Крути (перегін Бахмач-Ніжин). Загін, зібраний похапки з курсантів військових навчальних закладів, студентів і гімназистів-старшокласників намагався перегородити шлях на Київ московському загону особливого призначення (див. також [2]). За радянських часів про цей факт Ю. Вороному не раз нагадували. У ті ж роки, його дружина — Віра Йосипівна Нечаєвська - також брала участь у молодіжному національно-патріотичному русі: у 1917 р. вона була членом Української Центральної Ради від Жіночого союзу [5].Закінчив своє навчання і отримав диплом лікаря Ю.Ю. Вороний лише у 1921 р. Це вже був диплом Київської державної медичної академії, яка через рік була перейменована в Київський медичний інститут, де він був залишений аспірантом кафедри хірургії для підготовки до професорського звання і вже з 1923 р. працював ординатором."Інтерес до експериментальних досліджень з пересадки органів на рубежі ХІХ-ХХ ст. в багатьох країнах світу зріс завдяки роботам Е. Ульмана (Ullimann), який у м. Відні вперше в експерименті на тваринах провів пересадку нирки (нирку собаки на шию козі, але через три тижні відбулося відторгнення). І особливо завдяки Алексису Каррелю (Carrel), французькому хірургу, що багато років працював у Нью-Йорку, розробив техніку судинного шва і довів можливість зшивання судин (шов Карреля практично вирішив технічну проблему пересадки нирки. За своє відкриття Каррель був удостоєний Нобелівської премії" [2].Починав Ю. Вороний свою діяльність у Києві під керівництвом проф. М.М. Волковича, згодом у клініці професора Є.Г. Черняхівского, звідки надіслав до журналу "Українські медичні вісті" свою першу роботу "До питання про вроджені лімфангіоми шиї" (1925). У 1926 р. Юрій Юрійович був призначений асистентом науково - дослідницької кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту, яку очолював видатний учений, піонер вітчизняної гемотрансфузіології, автор численних розробок з питань трансплантології, зокрема переливання трупної крові, професор В.М. Шамов.
Ю.Ю. Вороний — студент Київського університету ім. Св. Володимира. 1915 р.
Київ, 1922-23 рр. Третій зліва в першому ряду — проф. М.М. Волкович, третій зліва в другому ряду — Ю.Ю. Вороний
Ю. Вороний виконав низку наукових праць з трансплантації органів, про що в 1929 р. доповідав на пленумі хірургічної секції Харківського медичного товариства. Першу свою успішну пересадку нирки в експериментальних умовах собаці Ю. Вороной здійснив в клініці професора В.М. Шамова. Звіти про ці дослідження були надруковані в [20-22], а у 1930 р., на III Всесоюзному з'їзді фізіологів, Вороной продемонстрував собаку з пересадженою ниркою на правій стороні шиї і ознайомив з ходом операції [3]. Праці Ю. Вороного привернули до себе увагу хірургічної громадськості країни, не залишилася вона непоміченою і в урядових колах.
У травні 1931 р. до ХМІ надійшов наказ НКОЗ України № 43, у якому говорилося: "Народний Комісаріат Охорони Здоров'я України, відзначаючи велику цінність науково-дослідних робіт асистента хірургічної клініки лікаря Ю. Вороного з вивчення імунобіологічних властивостей організму при трансплантаціях, а також у справі удосконалення техніки судинного шва, премірує лікаря Ю.Ю. Вороного науковою командировкою до Ленінграда для удосконалення та поглиблення своїх знань".У квітні 1931 р. за ініціативи і під керівництвом проф. В.М. Шамова в Харкові був створений Інститут гематології і переливання крові (згодом — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і переливання крові), опорні пункти якого були відкриті в різних містах України, зокрема, у Херсоні.Ю.Ю. Вороний був призначений старшим науковим співробітником цього інституту і з вересня 1931 р. переведений на роботу в Херсонський опорний пункт. Одночасно у Харківському медичному інституті був виданий наказ, у якому вказувалося, що асистентові хірургічної клініки Ю.Ю. Вороному "надається відпустка без утримання на 1 рік для завідування відділенням і всією Радлікарнею міста Херсона з 01.09.1931 по 01.09.1932 р.". Цей наказ — красномовне підтвердження того, наскільки країні були потрібні в той час медичні кадри. Про це свідчить і той факт, що в 1931-1932 р. на базі лікувальних установ і медичних інститутів в окремих містах створювалися виробничі медичні інститути, де без відриву від роботи молодші медичні працівники одержували вищу освіту (у літературі того часу можна зустріти назву "ВИШ-Лікарня"). Був створений такий інститут і в Херсоні, а директором призначений Ю.Ю. Вороний, який також завідував у ньому кафедрою оперативної хірургії і топографічної анатомії. Кілька років життя Ю.Ю. Вороного (1931-1936) були тісно пов'язані з Херсоном, де молодий хірург швидко завоював незаперечний авторитет лікаря і педагога. З повним правом він користувався повагою і любов'ю своїх учнів і вдячністю пацієнтів. І тут Ю.Ю. Вороний не залишав експериментів, пов'язаних із трансплантацією органів, шліфував свою хірургічну майстерність. У Херсоні він провів багато складних операцій, уперше в цьому регіоні виконав переливання крові, прооперував хворого з ножовим пораненням серця.
Ю.Ю. Вороний з персоналом опорного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові в м. Херсоні. 1930-ті роки
Цікавим документом того часу є наказ № 93 від 16.10.1932 р. по Всеукраїнському інституту невідкладної хірургії і переливання крові, завідувачу опорного пункту інституту в м. Херсоні лікареві Ю.Ю. Вороному "за проведену зразкову роботу в частинах Миколаївського гарнізону" оголошено подяку. Із доданого до нього листа дивізійного лікаря 15-ї стрілецької Сиваської дивізії довідаємося, що під "досвідченим керівництвом д-ра Вороного з лікарями частин проведені заняття з визначення групи крові, операції узяття крові в донора і переливання її, а також навчання методиці узяття крові від трупа".
Брати Олександр і Юрій Вороний з родинами. 1936 р.
Напружена лікарська, викладацька і наукова праця в Херсоні переривалася тривалими поїздками в Харків у головну установу — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і переливання крові. Саме тут, у хірургічній клініці інституту, якою у той час завідував проф. А.А. Бельц, 3 квітня 1933 року Ю.Ю. Вороний провів першу у світі операцію з пересадки кадаверної (трупної) нирки від людини людині. Про цю подію сам автор дуже докладно розповів в статті "До питання про блокаду ретикуло-ендотеліального апарату в людини при деяких формах отруєнь сулемою і про вільне пересадження цілої нирки, узятої від трупа, як метод лікування при цьому отруєнні", поміщеної в 1 томі "Праць Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові", виданих у м. Дніпропетровську в 1934 р. [23].
Перша гомотрансплантація нирки стала результатом багаторічного наполегливого наукового і практичного пошуку, розробки та удосконалення новітніх хірургічних методик, перевірки досягнутого в експерименті і, звичайно, високої особистої хірургічної майстерності.Операція пройшла успішно. Хворій віком 26 років пересадили нирку 60-літнього реципієнта, що загинув від перелому основи черепа. Нирку взяли через 6 годин після його смерті, а пересадили її на судини стегна з виводом кукси сечоводу на шкіру. Не були взяті до уваги фактори сумісності тканин і органів, навіть групова належність донора і реципієнта, але Ю.Ю. Вороний зробив це спеціально, маючи своє наукове обгрунтування можливості ігнорування цієї розбіжності, а саме: він розглядав трансплантацію як тимчасову дію, яка є потрібною до моменту відновлення функції власних нирок, уражених сулемою. Хвора прожила два дні і померла, але в першу добу після операції пересаджена нирка давала сечовипускання, шо призвело хоча й до короткочасного, але поліпшення стану хворої.Протягом всієї операції й у післяопераційний період харківський біохімік проф. Г. Лейбфрейд робив аналізи крові, а автопсію після смерті пацієнтки виконав харківський патологоанатом проф. М.Ф. Мельников-Розведенков. Препарат пересадженої нирки дотепер зберігається на кафедрі патологічної анатомії Харківського національного медичного університету.
Тоді ж у Херсонській газеті "Наддніпрянська правда" була надрукована стаття директора клініки професора A.A. Бельця "Важливий дослід лікаря Ю.Ю. Вороного", де підкреслювалося, що "опрацьований тов. Вороним метод пересаджувати цілу нирку від людського трупа є цінне відкриття, яке вперше публікують у світовій медичній літературі"."Сім'я Ю.Ю. Вороного проживала на території міськлікарні в окремому будинку, на другому поверсі. У квартирі окрім житлових кімнат була обладнана спортивна кімната і кімната під лабораторію, в якій Юрій Вороной проводив свої дослідження з пересадження нирки. Разом з Юрієм Юрійовичем і Вірою Йосипівною проживали і їхні діти. У лікарні, проте, продовжувалися чвари серед співробітників, які не могли не відображатися на роботі всієї лікарні. Тому 14 грудня 1934 року бюро Херсонського міськпарткому і президією міськради була прийнята Ухвала «Про захист тов. Вороного». Ця Ухвала морально підтримала лікаря Вороного і «заспокоїла» лікарів, що виступали проти Вороного. Це був час доносів і пошуку ворога народу, а «друзі» Вороного про його соціальне походження були добре поінформовані" |2].Доречним буде нагадати маловідомі факти з історії родини Вороних. У нього був старший брат Олександр, також лікар і також хірург. На початку 1930-х років він працював у Яготині, багато займався науковими дослідженнями, зокрема, розробляв проблему етіології ракових захворювань. У книзі "XX років радянської медицини на Україні" у розділі "Патоморфологія" академік М.Ф. Мельников-Розведенков відзначав, шо "можна вважати особливо поворотним у розвитку української патоморфології. Цей рік характерний серед інших важних справ і починань розвитком біофізичної інтерпретації механізму виникнення раку, розроблюваної яготинським районним лікарем Вороним". У 1936 р. у збірнику праць Українського інституту експериментальної медицини була поміщена стаття О.Ю. Вороного "До питання про біофізичну інтерпретацію механізму виникнення бластомотозного росту в ракових новотворах". На жаль, О.Ю. Вороного спіткала доля багатьох учених періоду сталінських репресій. Він був репресований, як згадують родичі, за спробу надрукувати свою працю за кордоном. Відбував покарання поблизу Сиктивкару, де передчасно і помер.
Ю.Ю. Вороному судилося вижити в ті страшні роки. Наприкінці 1935 р. йому був присуджений ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації, а в листопаді 1936 р. він був призначений завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інституту, як він пише у своїй автобіографії, "на правах професора". У Харкові Ю. Вороной продовжував свою активну лікарську діяльність. Його обирали секретарем Всесоюзного з'їзду хірургів (1938-1939), членом правління спілки хірургів міста Харкова (1936-1941)З початком Вітчизняної війни, коли вищі навчальні заклади готувалися до евакуації з Харкова, наказом по НКОЗ України №120 від 26.09.1941 року Наркомом тов. Овсієнко, Ю. Вороной звільняється з посади завідувача кафедри хірургії стоматологічного інституту. Цим же наказом були відібрані у нього евакуаційні документи. Його переводять у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуговування поранених з цивільного населення, а, отже, Ю.Вороний був залишений на тимчасово окупованій території. До 23 лютого 1942 р. самостійно доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на Холодній горі. Тут Юрій Юрійович зробив ще одну унікальну операцію, пришивши дівчині відірвану вибухом снаряда праву руку. Через багато років, напередодні 1956 р., він отримає листа від врятованої ним в 1941 р. Н.І. Дижевської, яка, дякуючи йому за все, напише: "Пишу Вашою правою рукою..."Рятуючи свою родину від інтересу окупаційної влади, 23 лютого 1942 р. він переїзджає з Харкова в с. Нова Водолага Харківської області, де працює сільським лікарем до 13 лютого 1943 р. Під час рейду Червоної Армії 13 лютого вступив і працював хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської дивізії генерала Суржакова. Після раптового виходу з бою дивізії, на другому поверсі районної лікарні був влаштований госпіталь, де під наглядом Ю.Ю. Вороного були залишені 70 поранених. Ранком наступного дня в село ввійшли фашисти. Тринадцять днів і ночей професор за допомогою колективу лікарні рятував поранених від смерті під виглядом заразних хворих. 26 лютого 1943 р., коли розпочався наступ радянських військ, Ю.Ю. Вороний був захоплений німцями в полон. Утримували його в пересувному німецькому лазареті як полоненого санітара, що виконував всю чорну важку роботу. 25 грудня 1943 р., коли лазарет перебував у Житомирі, Вороному та ще одному полоненому пощастило втекти і за допомогою місцевого жителя піти в ліс у пошуках партизанів. 1 січня 1944 р. вони почули шум бою і вийшли в розташування 273-му полку Червоної Армії у с. Янушевичі Житомирської області, разом з якими повернулися в місто. Вже з 25 січня 1944 р. він розпочав працювати в лікувальних установах Житомира, по черзі і часто одночасно в евакогоспіталі, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, завідувачем урологічного відділення міської, а потім обласної Житомирських лікарень, головним обласним і міським урологом. За доблесну працю в роки війни у 1945 ш 1946 рр. був нагороджений медалями.Все подальше життя Ю.Ю. Вороний не припиняв займатися питаннями гомотрансплантології, зокрема, пересадки нирки. Зокрема, як пише проф. М.Б. Мирський, "у 1949 р., працюючи в Житомирській обласній лікарні, він виконав ще 4 операції з пересадження трупної нирки (з терміном консервації нирок від 12 до 28 днів при збереженні життя і функції) хворим на важкий хронічний нефрит" [3-4].У травні 1950 р. був переведений до Києва в Інститут експериментальної біології і патології ім. О.О. Богомольця завідувачем відділенням експериментальної хірургії. Можна висловити припущення про те, що на переведення Ю. Ю. Вороного в Київ вплинув ще один учень професор В.М. Шамова — П.Л. Шупик, який працював на той час у Міністерстві охорони здоров'я України (надалі міністр охорони здоров'я УРСР), що добре знав Вороного за спільною роботою на кафедрі факультетської хірургії Харківського медичного інституту. У 1952 р. Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, що була присвячена питанням патогенезу і терапії травматичного шоку. Вона удостоєна високої оцінки дійсного члена АМН СРСР генерал-лейтенанта медслужби проф. В.М. Шамова і члена-кор. АМН СРСР О.І.Черкеса, які відзначали, що ця робота особливо цінна для медицини воєнного часу, коли боротьба із шоковим станом хворого стає одним із найважливіших завдань лікаря.З 1953 по 1961 рр. Ю. Ю. Вороний працював у Київському інституті гематології і переливання крові. Основні теми його наукових праць — питання імунології, крові і кровозамінників, роботи центральної нервової системи під час пересадки органів і тканин.Ю. Ю. Вороному належить 48 наукових праць з найбільш актуальних проблем медицини, багато які з них ішли під грифом "секретно".Помер Ю. Ю. Вороний у Києві в 1961 р. на 66-му році життя від хронічного коронарного захворювання. Похований на Байковому кладовищі, недалеко від тих, із ким в буреломні роки революційних подій початку XX століття мріяв про Україну.Українському вченому Ю. Ю. Вороному належить подвійний пріоритет — першої клінічної пересадки нирки та першого використання в клініці трансплантації кадаверної нирки. Цей пріоритет був уперше визнаний на Всесвітньому конгресі трансплантологів у 1966 році, уже після того, як Крістіан Бернард пересадив серце.
* У статті використано фотографії із сімейного архіву Галини Юріївни Вороної, які люб'язно надані Харківському національному медичному університетові.
Література
- Лесовой В.Н., Перцева Ж.Н. "Юрий Юрьевич Вороной – пионер отечественно тpaнсплантологии"/"Universitates", 2008, №3, с. 66-71.
2.Король В.Є., Полюх І.І., Волченко С.Ю. "Сторінки життя Ю.Ю. Вороного (правда і вигадка)" http://format.ua/index.php?go=Articles&in=5&id=109
- Мирений М.Б.Пионер клинической трансплантологии (к 110 - летаю со дня рождения профессора Ю.Ю. Вороного)/ Клінічна хірургія. —2005, №6. — с. 60-64.
- МирскийМ.Б. Первая пересадка почки в клинике (к 50 -летаю операции советского хирурга Ю.Ю. Вороного) /Клиническая медицина.—1983, №11— с. 147-149.
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. HAH України, К. 1998, с. 206-209.
- Особова справа з обліку кадрів Вороного Ю.Ю. від 05.07.1952 р.
- Автобіографія Вороного Ю.Ю. від 20 .05. 1954 р.
- Шумаков В.И.,Штенгольд Е.Ш., Онищенко H.A. Консервация органов. —М: Медицина, 1975. с.14, с. 226-227.
- Кирпатовский И.Д., Быкова H.A. Пересадка почки. —М: Академия медицинских наук СССР, 1969.
- Актуальные проблемы пересадки органов под редакцией Ю.М. Лопухова. Пересадка почки в клинике - часть III. Глава 14- аллотрансплантация почки в клинике,— М., 1978.— с. 209.
- Пыриг Л.А., Мельман Н.Я. «Болезни почек» — советы врача. — К: «Здоровье»,1989.— с. 57.
- Тареев Е.М. Нефриты. –М:Медгиз, 1958.-е. 168-170,178.
- Гурченко Ф.Г. Новейшая история Украины (часть первая 1914-1939 гг.)ю- Киев: «Генеза», 2003.
- Сыта Г., Юричкивский А.Научная аура нации / Газета «Зеркало недели». —2005, №32, с.14.
- Оборин H.H. К истории переливания посмертной крови (к 50-летию научной разработки проблемы) /Клиническая медицина. -1979, №7,-с. 111-114.
- Зубрис Г. Газета «Ваше здоров'я".—1997, № 65, с. 12.
- Пхакадзе и др.Трансплантация органов и синтетические эндопротезы / Киев Об-во «Знание», 1986, №6, с. 21-22.
- Айманбеков М.А. «Как продлить жизнь человека?» (пересадка органов и тканей)/ Фрунзе: «Кыргызстан», 1983, с. 20, 33.
- Мождраков Г., Попов Н.«Болезни почек» / Медицина и Физкультура. София, 1980, с. 786.
- Вороной Ю.Ю.До питання про специфічні комплемент- в'язальні антитіла за вільної трансплянтації яєчка / "Записки науково-дослідчої катедри хірургії ХМ1" (1930, т.1)
- Вороной Ю.Ю.До питання про ролю та значіння специфічних комплемент-в'язальних антитіл за вільного пересаджування testis / Український медичний архів, 1929.
- Вороной Ю.Ю.До питання про специфічні комплемент- в'язальні антитіла за вільного пересаджування нирки із застосуванням шва судин / Український медичний архів, 1931.
- Вороной Ю.Ю. К вопросу блокады ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравления сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении / Труды Всеукраинского института неотложной хирургии и переливания крови. Днепропетровск. —1934, т.1, 221-233.
- Вороной Ю.Ю, Пересадка консервированной трупной почки, как метод биостимуляции при тяжелых нефритах / Врачебное дело №9, стр 813-816,1950г.
- Лесовая А.В, Мазуренко Е.В., Гарагатый А.Н. Исторические аспекты первой в мире трансплантации почки человеку/ Харьковский госмедуниверситет, кафедра урологии. Інтернет видання ht1p://urology. com.ua/pagesid
- Пиріг Л.А., Перцева Ж.М. Юрій Юрійович Вороний /Енциклопедія сучасної України, Т.4, 2005.
Джерело: voronuy.at.ua