29 січня - День пам'яті полеглих у бою під Крутам. Юрій Вороний - відомий український хірург, доктор медичних наук, професор учасник боїв під Крутами. Під час Другої світової війни,видатний вчений деякий час працював звичайним сільським лікарем в Новій Водолазі.

 Юрій Юрійович Вороний увійшов в її історію як хірург, що 3 квітня 1933 року вперше в світі провів операцію з пересадження нирки від людини людині в клінічних умовах.

В історії нашої країни 30-і ро­ки минулого століття були не лише трагічними і три­вожними, але й водночас творчими та натхненними. Це були роки, які в ре­зультаті сталінських чисток забрали життя мільйонів представників науко­вої, технічної та художньої інтеліген­ції. І саме в ці роки в країні величезни­ми темпами розвивалися наука, техні­ка, мистецтво. Тільки у Харкові в цей період було створено більше десяти науково-дослідницьких інститутів, співробітники яких з ентузіазмом тру­дилися над вирішенням найскладні­ших медичних проблем. Багато з них були першими в Радянському Союзі і продовжують свою роботу і в наш час.

До них, зокрема, належить Інсти­тут гематології та переливання крові, у хірургічній клініці якого 3 квітня 1933 року була здійснена перша у світі опе­рація з пересадження нирки від люди­ни людині. Провів її Юрій Юрійович Вороний, відомий уже на той час хірург, який по праву вважається в сучасній медицині піонером вітчизняної транс­плантології. Довгий час його ім'я замовчувалося, успіхи, досягнуті в ро­боті з пересадки органів, применшу­вались, і широка громадськість не ма­ла достатніх відомостей про цю диво­вижну людину, нащадка стародавньо­го козацького роду і, безумовно, яск­равого представника наукової еліти України.Юрій Юрійович (за метриками Ге­оргій Георгійович) Вороний народився в 1895 р. в с. Журавка під Прилуками (нині Чернігівська обл.) у родині професора Варшавського університе­ту, члена-кореспондента Російської академії наук Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного. Батько його — все­світньо відомий учений, що разом із німецьким математиком Мінковським заклав основи нової науки — геометрії чисел [14].Учитися він почав в одній з Вар­шавських гімназій. Коли ж у віці 40 років зненацька від хвороби нирок по­мер батько, навчання довелося завер­шувати в Прилуцькій гімназії. Мож­ливо, ця втрата і привела його до дум­ки продовжити навчання на медично­му факультеті Київського університету ім. Св. Володимира, куди він вступив у 1913 р. У період Першої світової війни Ю. Вороний студентом-медиком пра­цював в одному з перев'язувальних загонів Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим воїнам на війні.16 січня 1918 р. Юрій Вороний брав участь у бою під залізничною станцією Крути (перегін Бахмач-Ніжин). Загін, зібраний похапки з кур­сантів військових навчальних закладів, студентів і гімназистів-старшокласників намагався перегородити шлях на Київ московському загону особливого призначення (див. також [2]). За ра­дянських часів про цей факт Ю. Во­роному не раз нагадували. У ті ж роки, його дружина — Віра Йосипівна Нечаєвська - також брала участь у моло­діжному національно-патріотичному русі: у 1917 р. вона була членом Ук­раїнської Центральної Ради від Жіно­чого союзу [5].Закінчив своє навчання і отримав диплом лікаря Ю.Ю. Вороний лише у 1921 р. Це вже був диплом Київської державної медичної академії, яка че­рез рік була перейменована в Київсь­кий медичний інститут, де він був за­лишений аспірантом кафедри хірургії для підготовки до професорського звання і вже з 1923 р. працював ординатором."Інтерес до експериментальних досліджень з пересадки органів на ру­бежі ХІХ-ХХ ст. в багатьох країнах світу зріс завдяки роботам Е. Ульмана (Ullimann), який у м. Відні вперше в експерименті на тваринах провів пе­ресадку нирки (нирку собаки на шию козі, але через три тижні відбулося від­торгнення). І особливо завдяки Алек­сису Каррелю (Carrel), французькому хірургу, що багато років працював у Нью-Йорку, розробив техніку судин­ного шва і довів можливість зшивання судин (шов Карреля практично вирі­шив технічну проблему пересадки нирки. За своє відкриття Каррель був удостоєний Нобелівської премії" [2].Починав Ю. Вороний свою діяль­ність у Києві під керівництвом проф. М.М. Волковича, згодом у клініці професора Є.Г. Черняхівского, звідки на­діслав до журналу "Українські медичні вісті" свою першу роботу "До питання про вроджені лімфангіоми шиї" (1925). У 1926 р. Юрій Юрійович був призначений асистентом науково - дослідницької кафедри факультетсь­кої хірургії Харківського медичного інституту, яку очолював видатний уче­ний, піонер вітчизняної гемотрансфузіології, автор численних розробок з питань трансплантології, зокрема пе­реливання трупної крові, професор В.М. Шамов.

Ю.Ю. Вороний — студент Київського університету ім. Св. Володимира. 1915 р.

Київ, 1922-23 рр. Третій зліва в першому ряду — проф. М.М. Волкович, третій зліва в другому ряду — Ю.Ю. Вороний

Ю. Вороний виконав низку науко­вих праць з трансплантації органів, про що в 1929 р. доповідав на пленумі хірургічної секції Харківського медич­ного товариства. Першу свою успішну пересадку нирки в експериментальних умовах собаці Ю. Вороной здійснив в клініці професора В.М. Шамова. Звіти про ці дослідження були надруковані в [20-22], а у 1930 р., на III Всесоюзному з'їзді фізіологів, Вороной продемонст­рував собаку з пересадженою ниркою на правій стороні шиї і ознайомив з ходом операції [3]. Праці Ю. Вороного привернули до себе увагу хірургічної громадськості країни, не залишилася вона непоміченою і в урядових колах.

У травні 1931 р. до ХМІ надійшов на­каз НКОЗ України № 43, у якому го­ворилося: "Народний Комісаріат Охо­рони Здоров'я України, відзначаючи велику цінність науково-дослідних ро­біт асистента хірургічної клініки ліка­ря Ю. Вороного з вивчення імунобіологічних властивостей організму при трансплантаціях, а також у справі удо­сконалення техніки судинного шва, премірує лікаря Ю.Ю. Вороного на­уковою командировкою до Ленінграда для удосконалення та поглиблення своїх знань".У квітні 1931 р. за ініціативи і під керівництвом проф. В.М. Шамова в Харкові був створений Інститут гема­тології і переливання крові (згодом — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і переливання крові), опорні пункти якого були відкриті в різних містах України, зокрема, у Херсоні.Ю.Ю. Вороний був призначений старшим науковим співробітником цього інституту і з вересня 1931 р. пе­реведений на роботу в Херсонський опорний пункт. Одночасно у Харків­ському медичному інституті був ви­даний наказ, у якому вказувалося, що асистентові хірургічної клініки Ю.Ю. Вороному "надається відпустка без утримання на 1 рік для завідування відділенням і всією Радлікарнею міста Херсона з 01.09.1931 по 01.09.1932 р.". Цей наказ — красномовне підтверд­ження того, наскільки країні були по­трібні в той час медичні кадри. Про це свідчить і той факт, що в 1931-1932 р. на базі лікувальних установ і медичних інститутів в окремих містах створю­валися виробничі медичні інститути, де без відриву від роботи молодші медичні працівники одержували вищу освіту (у літературі того часу можна зустріти назву "ВИШ-Лікарня"). Був створений такий інститут і в Херсоні, а директором призначений Ю.Ю. Воро­ний, який також завідував у ньому ка­федрою оперативної хірургії і топогра­фічної анатомії. Кілька років життя Ю.Ю. Вороного (1931-1936) були тіс­но пов'язані з Херсоном, де молодий хірург швидко завоював незаперечний авторитет лікаря і педагога. З повним правом він користувався повагою і любов'ю своїх учнів і вдячністю паці­єнтів. І тут Ю.Ю. Вороний не залишав експериментів, пов'язаних із транс­плантацією органів, шліфував свою хірургічну майстерність. У Херсоні він провів багато складних операцій, уперше в цьому регіоні виконав пере­ливання крові, прооперував хворого з ножовим пораненням серця.

Ю.Ю. Вороний з персоналом опорного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові в м. Херсоні. 1930-ті роки

Цікавим документом того часу є наказ № 93 від 16.10.1932 р. по Все­українському інституту невідкладної хірургії і переливання крові, завідува­чу опорного пункту інституту в м. Хер­соні лікареві Ю.Ю. Вороному "за про­ведену зразкову роботу в частинах Миколаївського гарнізону" оголоше­но подяку. Із доданого до нього листа дивізійного лікаря 15-ї стрілецької Сиваської дивізії довідаємося, що під "досвідченим керівництвом д-ра Во­роного з лікарями частин проведені заняття з визначення групи крові, опе­рації узяття крові в донора і перели­вання її, а також навчання методиці узяття крові від трупа".

Брати Олександр і Юрій Вороний з родинами. 1936 р.

 Напружена лікарська, викладацька і наукова праця в Херсоні перерива­лася тривалими поїздками в Харків у головну установу — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і пере­ливання крові. Саме тут, у хірургічній клініці інституту, якою у той час за­відував проф. А.А. Бельц, 3 квітня 1933 року Ю.Ю. Вороний провів першу у світі операцію з пересадки кадаверної (трупної) нирки від людини людині. Про цю подію сам автор дуже доклад­но розповів в статті "До питання про блокаду ретикуло-ендотеліального апарату в людини при деяких формах отруєнь сулемою і про вільне пересад­ження цілої нирки, узятої від трупа, як метод лікування при цьому отруєнні", поміщеної в 1 томі "Праць Всеукраїн­ського інституту невідкладної хірургії і переливання крові", виданих у м. Дні­пропетровську в 1934 р. [23].

Перша гомотрансплантація нирки стала результатом багаторічного напо­легливого наукового і практичного по­шуку, розробки та удосконалення но­вітніх хірургічних методик, перевірки досягнутого в експерименті і, звичай­но, високої особистої хірургічної май­стерності.Операція пройшла успішно. Хво­рій віком 26 років пересадили нирку 60-літнього реципієнта, що загинув від перелому основи черепа. Нирку взяли через 6 годин після його смерті, а пересадили її на судини стегна з ви­водом кукси сечоводу на шкіру. Не бу­ли взяті до уваги фактори сумісності тканин і органів, навіть групова на­лежність донора і реципієнта, але Ю.Ю. Вороний зробив це спеціально, маючи своє наукове обгрунтування можливості ігнорування цієї розбіж­ності, а саме: він розглядав трансплан­тацію як тимчасову дію, яка є потріб­ною до моменту відновлення функції власних нирок, уражених сулемою. Хвора прожила два дні і померла, але в першу добу після операції пересадже­на нирка давала сечовипускання, шо призвело хоча й до короткочасного, але поліпшення стану хворої.Протягом всієї операції й у після­операційний період харківський біо­хімік проф. Г. Лейбфрейд робив аналізи крові, а автопсію після смерті пацієнт­ки виконав харківський патолого­анатом проф. М.Ф. Мельников-Розведенков. Препарат пересадженої нирки дотепер зберігається на кафедрі пато­логічної анатомії Харківського націо­нального медичного університету.

Тоді ж у Херсонській газеті "Над­дніпрянська правда" була надрукова­на стаття директора клініки професо­ра A.A. Бельця "Важливий дослід лі­каря Ю.Ю. Вороного", де підкреслю­валося, що "опрацьований тов. Воро­ним метод пересаджувати цілу нирку від людського трупа є цінне відкриття, яке вперше публікують у світовій ме­дичній літературі"."Сім'я Ю.Ю. Вороного проживала на території міськлікарні в окремому будинку, на другому поверсі. У квар­тирі окрім житлових кімнат була об­ладнана спортивна кімната і кімната під лабораторію, в якій Юрій Вороной проводив свої дослідження з пере­садження нирки. Разом з Юрієм Юрі­йовичем і Вірою Йосипівною прожи­вали і їхні діти. У лікарні, проте, про­довжувалися чвари серед співробіт­ників, які не могли не відображатися на роботі всієї лікарні. Тому 14 грудня 1934 року бюро Херсонського міськпарткому і президією міськради була прийнята Ухвала «Про захист тов. Во­роного». Ця Ухвала морально підтри­мала лікаря Вороного і «заспокоїла» лікарів, що виступали проти Вороно­го. Це був час доносів і пошуку ворога народу, а «друзі» Вороного про його соціальне походження були добре по­інформовані" |2].Доречним буде нагадати маловідо­мі факти з історії родини Вороних. У нього був старший брат Олександр, також лікар і також хірург. На початку 1930-х років він працював у Яготині, багато займався науковими дослід­женнями, зокрема, розробляв проб­лему етіології ракових захворювань. У книзі "XX років радянської медици­ни на Україні" у розділі "Патоморфологія" академік М.Ф. Мельников-Розведенков відзначав, шо "можна вважати особливо поворот­ним у розвитку української патоморфології. Цей рік характерний серед ін­ших важних справ і починань розвит­ком біофізичної інтерпретації механіз­му виникнення раку, розроблюваної яготинським районним лікарем Воро­ним". У 1936 р. у збірнику праць Укра­їнського інституту експериментальної медицини була поміщена стаття О.Ю. Вороного "До питання про біо­фізичну інтерпретацію механізму ви­никнення бластомотозного росту в ра­кових новотворах". На жаль, О.Ю. Во­роного спіткала доля багатьох учених періоду сталінських репресій. Він був репресований, як згадують родичі, за спробу надрукувати свою працю за кордоном. Відбував покарання побли­зу Сиктивкару, де передчасно і помер.

Ю.Ю. Вороному судилося вижити в ті страшні роки. Наприкінці 1935 р. йому був присуджений ступінь канди­дата медичних наук без захисту дисер­тації, а в листопаді 1936 р. він був при­значений завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інс­титуту, як він пише у своїй автобіо­графії, "на правах професора". У Хар­кові Ю. Вороной продовжував свою активну лікарську діяльність. Його обирали секретарем Всесоюзного з'їз­ду хірургів (1938-1939), членом правління спілки хірургів міста Харкова (1936-1941)З початком Вітчизняної війни, коли вищі навчальні заклади готува­лися до евакуації з Харкова, наказом по НКОЗ України №120 від 26.09.1941 року Наркомом тов. Овсієнко, Ю. Во­роной звільняється з посади завіду­вача кафедри хірургії стоматологіч­ного інституту. Цим же наказом були відібрані у нього евакуаційні докумен­ти. Його переводять у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуго­вування поранених з цивільного на­селення, а, отже, Ю.Вороний був за­лишений на тимчасово окупованій те­риторії. До 23 лютого 1942 р. самостій­но доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на Холодній горі. Тут Юрій Юрійович зробив ще одну унікальну операцію, пришивши дівчині відірвану вибухом снаряда праву руку. Через багато років, напе­редодні 1956 р., він отримає листа від врятованої ним в 1941 р. Н.І. Дижевської, яка, дякуючи йому за все, напи­ше: "Пишу Вашою правою рукою..."Рятуючи свою родину від інтересу окупаційної влади, 23 лютого 1942 р. він переїзджає з Харкова в с. Нова Водолага Харківської області, де працює сільським лікарем до 13 лютого 1943 р. Під час рейду Червоної Армії 13 лю­того вступив і працював хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської дивізії генерала Суржакова. Після раптового виходу з бою дивізії, на дру­гому поверсі районної лікарні був влаштований госпіталь, де під нагля­дом Ю.Ю. Вороного були залишені 70 поранених. Ранком наступного дня в село ввійшли фашисти. Тринадцять днів і ночей професор за допомогою колективу лікарні рятував поранених від смерті під виглядом заразних хво­рих. 26 лютого 1943 р., коли розпочав­ся наступ радянських військ, Ю.Ю. Во­роний був захоплений німцями в полон. Утримували його в пересувно­му німецькому лазареті як полоненого санітара, що виконував всю чорну важку роботу. 25 грудня 1943 р., коли лазарет перебував у Житомирі, Воро­ному та ще одному полоненому по­щастило втекти і за допомогою місце­вого жителя піти в ліс у пошуках пар­тизанів. 1 січня 1944 р. вони почули шум бою і вийшли в розташування 273-му полку Червоної Армії у с. Янушевичі Житомирської області, разом з якими повернулися в місто. Вже з 25 січня 1944 р. він розпочав працювати в лікувальних установах Житомира, по черзі і часто одночасно в евакогоспі­талі, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, завідувачем уроло­гічного відділення міської, а потім об­ласної Житомирських лікарень, го­ловним обласним і міським урологом. За доблесну працю в роки війни у 1945 ш 1946 рр. був нагороджений медалями.Все подальше життя Ю.Ю. Воро­ний не припиняв займатися питання­ми гомотрансплантології, зокрема, пересадки нирки. Зокрема, як пише проф. М.Б. Мирський, "у 1949 р., пра­цюючи в Житомирській обласній лі­карні, він виконав ще 4 операції з пе­ресадження трупної нирки (з термі­ном консервації нирок від 12 до 28 днів при збереженні життя і функції) хворим на важкий хронічний нефрит" [3-4].У травні 1950 р. був переведений до Києва в Інститут експериментальної біології і патології ім. О.О. Богомоль­ця завідувачем відділенням експери­ментальної хірургії. Можна висловити припущення про те, що на переве­дення Ю. Ю. Вороного в Київ вплинув ще один учень професор В.М. Шамова — П.Л. Шупик, який працював на той час у Міністерстві охорони здо­ров'я України (надалі міністр охорони здоров'я УРСР), що добре знав Воро­ного за спільною роботою на кафедрі факультетської хірургії Харківського медичного інституту. У 1952 р. Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, що була присвячена питанням патогенезу і терапії травма­тичного шоку. Вона удостоєна високої оцінки дійсного члена АМН СРСР генерал-лейтенанта медслужби проф. В.М. Шамова і члена-кор. АМН СРСР О.І.Черкеса, які відзначали, що ця ро­бота особливо цінна для медицини воєнного часу, коли боротьба із шо­ковим станом хворого стає одним із найважливіших завдань лікаря.З 1953 по 1961 рр. Ю. Ю. Вороний працював у Київському інституті ге­матології і переливання крові. Основ­ні теми його наукових праць — питан­ня імунології, крові і кровозамінників, роботи центральної нервової системи під час пересадки органів і тканин.Ю. Ю. Вороному належить 48 нау­кових праць з найбільш актуальних проблем медицини, багато які з них ішли під грифом "секретно".Помер Ю. Ю. Вороний у Києві в 1961 р. на 66-му році життя від хро­нічного коронарного захворювання. Похований на Байковому кладовищі, недалеко від тих, із ким в буреломні роки революційних подій початку XX століття мріяв про Україну.Українському вченому Ю. Ю. Во­роному належить подвійний пріоритет — першої клінічної пересадки нирки та першого використання в клініці трансплантації кадаверної нирки. Цей пріоритет був уперше визнаний на Всесвітньому конгресі трансплантологів у 1966 році, уже після того, як Крістіан Бернард пересадив серце.

* У статті використано фотографії із сі­мейного архіву Галини Юріївни Вороної, які люб'язно надані Харківському національному медичному університетові.

Література

1. Лесовой В.Н., Перцева Ж.Н. "Юрий Юрьевич Вороной –  пионер отечественно тpaнсплантологии"/"Universitates", 2008,  №3, с. 66-71.

2.Король В.Є., Полюх  І.І., Волченко С.Ю. "Сторінки життя Ю.Ю. Вороного (правда і вигадка)" http://format.ua/index.php?go=Articles&in=5&id=109

3. Мирений М.Б.Пионер клинической трансплантологии (к 110 - летаю со дня рождения профессора  Ю.Ю. Вороного)/ Клі­нічна хірургія. —2005,  №6. — с. 60-64.
4. МирскийМ.Б.  Первая пересадка почки в клинике (к 50 -летаю операции советского хирурга Ю.Ю. Вороного) /Клиниче­ская медицина.—1983,  №11—  с. 147-149.
5. Верстюк  В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. HAH України, К. 1998, с. 206-209.
6. Особова справа з обліку кадрів Вороного Ю.Ю. від 05.07.1952 р.
7. Автобіографія Вороного Ю.Ю. від 20 .05. 1954 р.
8. Шумаков В.И.,Штенгольд Е.Ш., Онищенко H.A. Кон­сервация органов. —М: Медицина, 1975. с.14, с. 226-227.
9. Кирпатовский И.Д., Быкова H.A. Пересадка почки. —М: Ака­демия медицинских наук СССР, 1969.
10. Актуальные проблемы пересадки органов под редакцией Ю.М. Лопухова. Пересадка почки в клинике - часть III. Глава 14- аллотрансплантация почки в клинике,— М., 1978.— с. 209.
11. Пыриг Л.А., Мельман Н.Я. «Болезни почек» — советы врача. — К: «Здоровье»,1989.— с. 57.
12. Тареев Е.М. Нефриты. –М:Медгиз, 1958.-е. 168-170,178.
13. Гурченко Ф.Г. Новейшая история Украины (часть первая 1914-1939 гг.)ю- Киев: «Генеза», 2003.
14. Сыта Г., Юричкивский А.Научная аура нации / Газета «Зеркало недели». —2005, №32, с.14.
15. Оборин H.H. К истории переливания посмертной крови (к 50-летию научной разработки проблемы) /Клиническая медицина. -1979, №7,-с. 111-114.

16. Зубрис Г. Газета «Ваше здоров'я".—1997,  № 65, с. 12.
17. Пхакадзе и др.Трансплантация органов и синтетические эндопротезы / Киев Об-во «Знание», 1986, №6, с. 21-22.
18. Айманбеков М.А. «Как продлить жизнь человека?» (пере­садка органов и тканей)/ Фрунзе: «Кыргызстан», 1983, с. 20, 33.
19. Мождраков Г., Попов Н.«Болезни почек» / Медицина и Физкультура. София, 1980, с. 786.
20. Вороной Ю.Ю.До питання про специфічні комплемент- в'язальні антитіла за вільної трансплянтації яєчка / "Записки науково-дослідчої катедри хірургії ХМ1" (1930, т.1)
21. Вороной Ю.Ю.До питання про ролю та значіння спе­цифічних комплемент-в'язальних антитіл за вільного пересаджу­вання testis / Український медичний архів, 1929.
22. Вороной Ю.Ю.До питання про специфічні комплемент- в'язальні антитіла за вільного пересаджування нирки із застосу­ванням шва судин / Український медичний архів, 1931.
23. Вороной Ю.Ю. К вопросу блокады ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравления сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении / Труды Всеукраинского института неотложной хирургии и переливания крови. Днепропетровск. —1934, т.1, 221-233.
24. Вороной Ю.Ю, Пересадка консервированной трупной почки, как метод биостимуляции при тяжелых нефритах / Вра­чебное дело №9, стр 813-816,1950г.
25. Лесовая А.В, Мазуренко Е.В., Гарагатый А.Н. Исторические аспекты первой в мире трансплантации почки человеку/ Харь­ковский госмедуниверситет, кафедра урологии. Інтернет видання ht1p://urology. com.ua/pagesid
26.  Пиріг Л.А., Перцева Ж.М. Юрій Юрійович Вороний /Енциклопедія сучасної України, Т.4, 2005.

Джерело: voronuy.at.ua