Скорботна річниця національної трагедії Українського народу – роковини навмисно скоєного голоду-геноциду 1932 – 1933 рр. в Україні, заподіяного тоталітарним більшовицьким режимом – не історична минувшина, а болюча фізична і духовна рана, яка наскрізь жагучим болем пронизує нашу історичну пам'ять.

Фізичне винищення селян штучним голодом – це свідома терористична акція комуністичного режиму в Україні. Могутня хвиля українізації в 1920-х р. ХХ ст., яка пробуджувала національну свідомість українських селян - основу нації, непокоїла комуністів. Одвічна любов українського хлібороба до власної землі, його індивідуальна вдача, господарська самобутність перешкоджали здійсненню утопічних соціально – економічних експериментів більшовиків в Україні.

Отож, правлячому режиму потрібно було такого хлібороба знищити. І після 1933 року український селянин-власник зник. Мільйони селян, що вижили після геноциду, стали кріпаками-колгоспниками, а колгоспи – складовим елементом директивної (планової) економіки – фундаментом диктаторського режиму.

На початку 30-х років в УСРР налічувалося 29 млн громадян, із них понад 20 млн – українських хліборобів, переважно молодих, здорових і працездатних людей – цвіт і становий хребет української нації. Так ось, ці 20 млн українських хліборобів і стали, в першу чергу, жертвами більшовицького режиму. Верхівку українських селян – найбільш старанних і здібних хліборобів – оголосили куркулями. Це, щонайменше, 1 млн 200 тис. людей, яких зігнали з рідної землі, розорили, обібрали до нитки, загнали на Далеку Північ, на лісоповали в тайгу Сибіру, на золоті копальні Колими, згноїли в таборах ГУЛАГу.

Не оминула ця біда і Нововодолажчину. Як розкуркулювали наших дідів-прадідів?
Механізм розкуркулення був простим. Районне керівництво отримувало з області «план» по кількості розкуркулених і доводило його до відома голів сільських рад. Серед односельчан «виявляли» «куркулів» і ставили їх перед фактом: віддаєш добровільно все до колгоспу або… Варіанти були такі: конфіскація майна, арешт, депортація або розстріл, якщо невдоволені чинять опір представникам радянської влади. На «куркуля» заповнювалася картка, куди заносилися дані про майно. Але враховували наявність майна не на день конфіскації, а й те, що мала сім'я ще до революції. За такої практики «розкуркуленим» міг стати й незаможний селянин. Права селян місцева влада не враховувала. Але ж селяни землю або купили, або були наділені нею радянською владою, відповідно до кількості членів сім'ї, або брали в оренду. Молотарка, млин ними були куплені або взяті в розстрочку в радянських магазинах. На все це були документи. Податки були сплачені своєчасно і в повному обсязі. Але представники влади це не брали до уваги.

У нашому районі чи не в кожному селі жили десятки заможних селян, справжніх господарів. Їх конфіскованого майна було достатньо для створення бази майбутнього колгоспу. В 1929 році була розкуркулена родина Канівця Іларіона Васильовича, яка проживала на території Станичанської сільської ради. Все, чим володіла сім'я, було конфісковане представниками радянської влади: 2 комори, 4 сараї, реманент, 1 кінно-приводна молотарка, вітряний млин, маслобойки, 11 га 85 соток наділеної землі, 5 га 50 соток купленої та 10-15 га орендованої, 3-4 коней, корова, а найголовніше – будинок (сім'ю вигнали на вулицю). Господаря ж заарештували і засудили на 3 роки таборів.
Інший наш земляк, Івлєв Антон Іванович із Першої Старовірівки, теж був заможним господарем. За «відпрацьованим» комуністами сценарієм у нього конфіскували все майно і засудили на 3 роки таборів.

Підставою для розкуркулення могло бути кинуте недобре слово активісту, надання притулку розкуркуленим сусідам. Частіше всього, була особиста неприязнь активіста до особи, заздрість. Офіційна ж причина пояснювалась так:
"Как крупного кулака, эксплоататора имеющего связь с белогвардейцами, злостно укрывавшего излишки хлеба, активно выступавшего против мероприятий соввласти, за что выслать из пределов УССР".

Причиною розкуркулення могло бути зручне місце розташування селянського господарства під бригаду майбутнього колгоспу. Таке господарство розкуркулювали першим. Хату перетворювали в колгоспну контору, де цілодобово активісти примушували селян, як правило, з погрозами, вступати до колгоспу. Сюди переносились комори, клуні, реманент, хліб, пожитки розкуркулених. Тут же місцеві активісти влаштовували нічні застілля. Так голова Новомереф'янської сільської ради Погорілий постійно займався пияцтвом. Вимогу перевіряючих із Окр КНС зібрати загальні збори членів СКНС виконати було неможливо, бо більша їх частина дуже рідко були тверезими.
Члени правління колгоспів та члени КНС часто «куркульськими» речами користувалися самі, бо 25% від конфіскованого майна вони отримували за свою «роботу». Часто карток на місці зовсім не заповнювали. І не тому, що писати не вміли, а щоб потім більше речей собі забрати. Цими речами могли бути предмети домашнього вжитку, одяг. У Мелихівці члени правління артілей (їх було 5 на травень 1930 року) забрали речі куркулів, не видали розписок і користувалися цими речами самі.

Створення комуни «Комсомолець» у Новій Водолазі розпочалось із вбивства родини заможного селянина. Після цього будинок, усі будівлі, реманент стали основою майбутнього колгоспу. Майно десятків розкуркулених нововодолажчан було звезене сюди.
Наші односельчани, на очах яких розгорталися ті страшні події, згадують.

"Мій батько, Григорій Павлович, відмовився вступати до колгоспу, то його сім’ю теж розкуркулили: забрали 3 коня, корову, бика, свиню і 8 поросят. А ще розібрали великий сарай і забрали матеріал. Навіть залізні ворота зняли , а поставили їх біля будинку Сільпо. Будинок у нас був добротний, його не чіпали, але винесли і забрали з нього все: меблі, речі особистого вжитку. Батька заарештували і судили, але не вислали до Сибіру. Строк відбував у в’язниці в Харкові. Мама дуже захворіла і довго лежала в лікарні. Нас, чотирьох дітей, доглядав дід Павло" [О Г. Рогова (Маканова)].

"У Просяному розкуркулювали багатьох. Спочатку виганяли з хати всіх, і дорослих, і дітей. Не мало значення зима це чи літо. Потім виносили з хати всі речі і не дозволяли з них нічого брати, навіть дітям теплий одяг. Виносили меблі і розбирали будинок. Будівельний матеріал використовували для будівництва колгоспних приміщень. Так у нашому селі були розкуркулені Карасі, Ійони. Багатьох вислали до Сибіру та на Урал" [П.С. Божедай (Кам’янська)].

Розкуркулення відбувалося під пильним оком ДПУ УСРР, яке очолював В. Балицький. А його заступник К. Карлсон кожного дня подавав інформацію про результати роботи. По Нововодолазькому району ситуація була такою.

Специальная сводка №4
О реагировании крестьянства Украины на ликвидацию кулака как класса.
По материалам ИНФО на 28/І – 30 г.
В с.с. Знаменка и Ст.Водолага, Ново-Водолажского района членами КНС раскулачено 5 кулаков. Имущество последних конфисковано, а владельцы удалены из села. Семьи кулаков скрылись в неизвестном направлении.

Специальная сводка №5
на 29/І – 30 г.
В отдельных местах округа (Харьковского) начата работа по раскулачиванию, инициатива чего нередко принадлежит бедняцко-середняцким прослойкам села. В этом отношении характерно раскулачивание, проведенное в с.с.Знаменка и Ст.Водолаге.
25/І – с.г. в с.Знаменка состоялось общее собрание членов СОЗа, на котором присутствовало около 90 чел. бедноты и середняков. После доклада о «ликвидации кулачества как класса» собранием было вынесено постановление о немедленном раскулачивании местных кулаков.
Все присутствующие организованным порядком разбились на группы и направились к кулацким хозяйствам. Была проведена опись и немедленное изъятие имущества в 10 кулацких хозяйствах. Имущество было передано в СОЗ, а кулаки выброшены за околицу села.
Местные власти никакого участия в раскулачивании не принимали.
В с.Ст. Водолага в раскулачивании приняло участие в организованном порядке около 300 крестьян – во главе с сельским активом.

Специальная сводка №7
от 31/І – 30 г
В Ново-Водолажском районе раскулачивание продолжается. 28/І беднотой и малоимущими середняками, по их же инициативе, после вынесенных постановлений о раскулачивании, изъято имущество в с. Гавриловке у 6-ти кулацких хозяйств, в с.Новоселовке – 3-х и в с.Бражниках – 3-х.
Конфискованное кулацкое имущество сдано в СОЗ, а кулаков выгнали из села.

Основна частина хліборобів спостерігала за руйнуванням сусідських господарств «куркулів» з неприхованим осудом, усвідомлюючи свою безсилість та виявляючи пасивний протест проти цього відмовами користуватися «куркульським барахлом», вселятися до куркульським хат, заздалегідь сповіщаючи «куркулів» про візит активістів тощо.

В ряде сел Ново-Водолажского района, середняки, особенно зажиточная часть последних, настроены в отношении раскулачивания выжидательно, а в некоторых местах отдельные группы середняков и даже бедняков выступают в защиту кулака. Так в с. Гавриловка 30/І в сельсовет явилась группа бедняков и середняков с требованием – «Не подвергать раскулачиванию местных кулаков».

Спецсводка №28
3.III - 30
В селе Охочем Тарановского района при изъятии посевзерна у (нерозбірливо) Кухтина собралось до 100 женщин, которые подняли крики, пытались препятствовать вывозу посевматериала. Председателю сельсовета Полякову удалось успокоить толпу. Аналогичные случаи повторились в том же селе по другим сотням.

Совершенно секретно
Активное противодейстие кулачества раскулачиванию.
В с. Гавриловка Ново-Водолажского района председатель сельсовета Синица и председатель СОЗа Кулик после описи имущества кулака Рыбалко, и ввиду отсутствия последного и его жены, закрыли на замок дом, с находивишимися там малолетними детьми. Жена Рыбалко по возвращении домой услышала плач детей, но проникнуть в помещение не могла, и обратившись к крестьянам направилась с последними к зданию сельсовета. Подойдя в сельсовету, крестьяне начали кричать – «Долой раскулачивание, пора оставить кулака в покое».

Відомі випадки, коли розкуркулення в районі закінчувалось трагічно.
В селе Власовка сын кулака Слидченко Николай, бывший доброволец Красной Армии, подал с сельсовет заявление о том, что не имеет ничего общего с антисоветски настроенным отцом, приступившим к распродаже своего имущества.
Отец Слидченко, узнав о поступке сына, избил последнего и грозил убить, а затем скрылся с оружием. На следующий день Николай Слидченко исчез, предполагают, что он убит отцом.

Відеоробота депутата Молодіжної ради при Нововодолазькій селищній раді - Анни Людоговської

Всі наведені вище факти – це тільки початок широкомасштабної кампанії проти «куркулів».

Автор: Тетяна Кобезва

­