Соціальний проект Нововодолазької селищної ради!

20 грудня 2019 року у селищі Нова Водолага встановлено контейнери для збору одягу та взуття!

Презентація аудіоальбому "Вербиченьки"

Сьогодні відбулася презентація нового аудіоальбому народного художнього фольклорно-етнографічного колективу "Вербиченька" Нововодолазького будинку дитячої та юнацької…

Запрошуємо усіх бажаючих отримати професію

Нововодолазька районна філія Харківського обласного центру зайнятості запрошує усіх бажаючих отримати професію !!!

Сергій Петько дав інтерв'ю до дня футболу (Відео)

10 грудня 2019 у Всесвітній день футболу наш земляк Сергій Петько гравець футбольного клубу Верес (Рівне)…

Мобільний додаток "Моя громада"

26 листопада 2019 року у Нововодолазькій громаді відбулася презентація другого компоненту Проекту "Онлайн-сервіси: безпечна громада",…

Футбол - це мова, яка об’єднує людей

За що гравці і вболівальники люблять футбол? За його граціозність і красу. За неперевершену і…

Миколаївська церква Нової Водолаги

  Миколаївська церква – одна з найстаріших церков Нової Водолаги. Ймовірно, її перша будівля з’явилася…

29 січня - День пам'яті полеглих у бою під Крутам. Юрій Вороний - відомий український хірург, доктор медичних наук, професор учасник боїв під Крутами. Під час Другої світової війни,видатний вчений деякий час працював звичайним сільським лікарем в Новій Водолазі.

 Юрій Юрійович Вороний увійшов в її історію як хірург, що 3 квітня 1933 року вперше в світі провів операцію з пересадження нирки від людини людині в клінічних умовах.

В історії нашої країни 30-і ро­ки минулого століття були не лише трагічними і три­вожними, але й водночас творчими та натхненними. Це були роки, які в ре­зультаті сталінських чисток забрали життя мільйонів представників науко­вої, технічної та художньої інтеліген­ції. І саме в ці роки в країні величезни­ми темпами розвивалися наука, техні­ка, мистецтво. Тільки у Харкові в цей період було створено більше десяти науково-дослідницьких інститутів, співробітники яких з ентузіазмом тру­дилися над вирішенням найскладні­ших медичних проблем. Багато з них були першими в Радянському Союзі і продовжують свою роботу і в наш час.

До них, зокрема, належить Інсти­тут гематології та переливання крові, у хірургічній клініці якого 3 квітня 1933 року була здійснена перша у світі опе­рація з пересадження нирки від люди­ни людині. Провів її Юрій Юрійович Вороний, відомий уже на той час хірург, який по праву вважається в сучасній медицині піонером вітчизняної транс­плантології. Довгий час його ім'я замовчувалося, успіхи, досягнуті в ро­боті з пересадки органів, применшу­вались, і широка громадськість не ма­ла достатніх відомостей про цю диво­вижну людину, нащадка стародавньо­го козацького роду і, безумовно, яск­равого представника наукової еліти України.Юрій Юрійович (за метриками Ге­оргій Георгійович) Вороний народився в 1895 р. в с. Журавка під Прилуками (нині Чернігівська обл.) у родині професора Варшавського університе­ту, члена-кореспондента Російської академії наук Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного. Батько його — все­світньо відомий учений, що разом із німецьким математиком Мінковським заклав основи нової науки — геометрії чисел [14].Учитися він почав в одній з Вар­шавських гімназій. Коли ж у віці 40 років зненацька від хвороби нирок по­мер батько, навчання довелося завер­шувати в Прилуцькій гімназії. Мож­ливо, ця втрата і привела його до дум­ки продовжити навчання на медично­му факультеті Київського університету ім. Св. Володимира, куди він вступив у 1913 р. У період Першої світової війни Ю. Вороний студентом-медиком пра­цював в одному з перев'язувальних загонів Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим воїнам на війні.16 січня 1918 р. Юрій Вороний брав участь у бою під залізничною станцією Крути (перегін Бахмач-Ніжин). Загін, зібраний похапки з кур­сантів військових навчальних закладів, студентів і гімназистів-старшокласників намагався перегородити шлях на Київ московському загону особливого призначення (див. також [2]). За ра­дянських часів про цей факт Ю. Во­роному не раз нагадували. У ті ж роки, його дружина — Віра Йосипівна Нечаєвська - також брала участь у моло­діжному національно-патріотичному русі: у 1917 р. вона була членом Ук­раїнської Центральної Ради від Жіно­чого союзу [5].Закінчив своє навчання і отримав диплом лікаря Ю.Ю. Вороний лише у 1921 р. Це вже був диплом Київської державної медичної академії, яка че­рез рік була перейменована в Київсь­кий медичний інститут, де він був за­лишений аспірантом кафедри хірургії для підготовки до професорського звання і вже з 1923 р. працював ординатором."Інтерес до експериментальних досліджень з пересадки органів на ру­бежі ХІХ-ХХ ст. в багатьох країнах світу зріс завдяки роботам Е. Ульмана (Ullimann), який у м. Відні вперше в експерименті на тваринах провів пе­ресадку нирки (нирку собаки на шию козі, але через три тижні відбулося від­торгнення). І особливо завдяки Алек­сису Каррелю (Carrel), французькому хірургу, що багато років працював у Нью-Йорку, розробив техніку судин­ного шва і довів можливість зшивання судин (шов Карреля практично вирі­шив технічну проблему пересадки нирки. За своє відкриття Каррель був удостоєний Нобелівської премії" [2].Починав Ю. Вороний свою діяль­ність у Києві під керівництвом проф. М.М. Волковича, згодом у клініці професора Є.Г. Черняхівского, звідки на­діслав до журналу "Українські медичні вісті" свою першу роботу "До питання про вроджені лімфангіоми шиї" (1925). У 1926 р. Юрій Юрійович був призначений асистентом науково - дослідницької кафедри факультетсь­кої хірургії Харківського медичного інституту, яку очолював видатний уче­ний, піонер вітчизняної гемотрансфузіології, автор численних розробок з питань трансплантології, зокрема пе­реливання трупної крові, професор В.М. Шамов.

voronnui1

Ю.Ю. Вороний — студент Київського університету ім. Св. Володимира. 1915 р.

voronnui2

Київ, 1922-23 рр. Третій зліва в першому ряду — проф. М.М. Волкович, третій зліва в другому ряду — Ю.Ю. Вороний

Ю. Вороний виконав низку науко­вих праць з трансплантації органів, про що в 1929 р. доповідав на пленумі хірургічної секції Харківського медич­ного товариства. Першу свою успішну пересадку нирки в експериментальних умовах собаці Ю. Вороной здійснив в клініці професора В.М. Шамова. Звіти про ці дослідження були надруковані в [20-22], а у 1930 р., на III Всесоюзному з'їзді фізіологів, Вороной продемонст­рував собаку з пересадженою ниркою на правій стороні шиї і ознайомив з ходом операції [3]. Праці Ю. Вороного привернули до себе увагу хірургічної громадськості країни, не залишилася вона непоміченою і в урядових колах.

У травні 1931 р. до ХМІ надійшов на­каз НКОЗ України № 43, у якому го­ворилося: "Народний Комісаріат Охо­рони Здоров'я України, відзначаючи велику цінність науково-дослідних ро­біт асистента хірургічної клініки ліка­ря Ю. Вороного з вивчення імунобіологічних властивостей організму при трансплантаціях, а також у справі удо­сконалення техніки судинного шва, премірує лікаря Ю.Ю. Вороного на­уковою командировкою до Ленінграда для удосконалення та поглиблення своїх знань".У квітні 1931 р. за ініціативи і під керівництвом проф. В.М. Шамова в Харкові був створений Інститут гема­тології і переливання крові (згодом — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і переливання крові), опорні пункти якого були відкриті в різних містах України, зокрема, у Херсоні.Ю.Ю. Вороний був призначений старшим науковим співробітником цього інституту і з вересня 1931 р. пе­реведений на роботу в Херсонський опорний пункт. Одночасно у Харків­ському медичному інституті був ви­даний наказ, у якому вказувалося, що асистентові хірургічної клініки Ю.Ю. Вороному "надається відпустка без утримання на 1 рік для завідування відділенням і всією Радлікарнею міста Херсона з 01.09.1931 по 01.09.1932 р.". Цей наказ — красномовне підтверд­ження того, наскільки країні були по­трібні в той час медичні кадри. Про це свідчить і той факт, що в 1931-1932 р. на базі лікувальних установ і медичних інститутів в окремих містах створю­валися виробничі медичні інститути, де без відриву від роботи молодші медичні працівники одержували вищу освіту (у літературі того часу можна зустріти назву "ВИШ-Лікарня"). Був створений такий інститут і в Херсоні, а директором призначений Ю.Ю. Воро­ний, який також завідував у ньому ка­федрою оперативної хірургії і топогра­фічної анатомії. Кілька років життя Ю.Ю. Вороного (1931-1936) були тіс­но пов'язані з Херсоном, де молодий хірург швидко завоював незаперечний авторитет лікаря і педагога. З повним правом він користувався повагою і любов'ю своїх учнів і вдячністю паці­єнтів. І тут Ю.Ю. Вороний не залишав експериментів, пов'язаних із транс­плантацією органів, шліфував свою хірургічну майстерність. У Херсоні він провів багато складних операцій, уперше в цьому регіоні виконав пере­ливання крові, прооперував хворого з ножовим пораненням серця.

 voronnui3

Ю.Ю. Вороний з персоналом опорного пункту Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові в м. Херсоні. 1930-ті роки

Цікавим документом того часу є наказ № 93 від 16.10.1932 р. по Все­українському інституту невідкладної хірургії і переливання крові, завідува­чу опорного пункту інституту в м. Хер­соні лікареві Ю.Ю. Вороному "за про­ведену зразкову роботу в частинах Миколаївського гарнізону" оголоше­но подяку. Із доданого до нього листа дивізійного лікаря 15-ї стрілецької Сиваської дивізії довідаємося, що під "досвідченим керівництвом д-ра Во­роного з лікарями частин проведені заняття з визначення групи крові, опе­рації узяття крові в донора і перели­вання її, а також навчання методиці узяття крові від трупа".

voronnui4

Брати Олександр і Юрій Вороний з родинами. 1936 р.

 Напружена лікарська, викладацька і наукова праця в Херсоні перерива­лася тривалими поїздками в Харків у головну установу — Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії і пере­ливання крові. Саме тут, у хірургічній клініці інституту, якою у той час за­відував проф. А.А. Бельц, 3 квітня 1933 року Ю.Ю. Вороний провів першу у світі операцію з пересадки кадаверної (трупної) нирки від людини людині. Про цю подію сам автор дуже доклад­но розповів в статті "До питання про блокаду ретикуло-ендотеліального апарату в людини при деяких формах отруєнь сулемою і про вільне пересад­ження цілої нирки, узятої від трупа, як метод лікування при цьому отруєнні", поміщеної в 1 томі "Праць Всеукраїн­ського інституту невідкладної хірургії і переливання крові", виданих у м. Дні­пропетровську в 1934 р. [23].

Перша гомотрансплантація нирки стала результатом багаторічного напо­легливого наукового і практичного по­шуку, розробки та удосконалення но­вітніх хірургічних методик, перевірки досягнутого в експерименті і, звичай­но, високої особистої хірургічної май­стерності.Операція пройшла успішно. Хво­рій віком 26 років пересадили нирку 60-літнього реципієнта, що загинув від перелому основи черепа. Нирку взяли через 6 годин після його смерті, а пересадили її на судини стегна з ви­водом кукси сечоводу на шкіру. Не бу­ли взяті до уваги фактори сумісності тканин і органів, навіть групова на­лежність донора і реципієнта, але Ю.Ю. Вороний зробив це спеціально, маючи своє наукове обгрунтування можливості ігнорування цієї розбіж­ності, а саме: він розглядав трансплан­тацію як тимчасову дію, яка є потріб­ною до моменту відновлення функції власних нирок, уражених сулемою. Хвора прожила два дні і померла, але в першу добу після операції пересадже­на нирка давала сечовипускання, шо призвело хоча й до короткочасного, але поліпшення стану хворої.Протягом всієї операції й у після­операційний період харківський біо­хімік проф. Г. Лейбфрейд робив аналізи крові, а автопсію після смерті пацієнт­ки виконав харківський патолого­анатом проф. М.Ф. Мельников-Розведенков. Препарат пересадженої нирки дотепер зберігається на кафедрі пато­логічної анатомії Харківського націо­нального медичного університету.

voronnui5

Тоді ж у Херсонській газеті "Над­дніпрянська правда" була надрукова­на стаття директора клініки професо­ра A.A. Бельця "Важливий дослід лі­каря Ю.Ю. Вороного", де підкреслю­валося, що "опрацьований тов. Воро­ним метод пересаджувати цілу нирку від людського трупа є цінне відкриття, яке вперше публікують у світовій ме­дичній літературі"."Сім'я Ю.Ю. Вороного проживала на території міськлікарні в окремому будинку, на другому поверсі. У квар­тирі окрім житлових кімнат була об­ладнана спортивна кімната і кімната під лабораторію, в якій Юрій Вороной проводив свої дослідження з пере­садження нирки. Разом з Юрієм Юрі­йовичем і Вірою Йосипівною прожи­вали і їхні діти. У лікарні, проте, про­довжувалися чвари серед співробіт­ників, які не могли не відображатися на роботі всієї лікарні. Тому 14 грудня 1934 року бюро Херсонського міськпарткому і президією міськради була прийнята Ухвала «Про захист тов. Во­роного». Ця Ухвала морально підтри­мала лікаря Вороного і «заспокоїла» лікарів, що виступали проти Вороно­го. Це був час доносів і пошуку ворога народу, а «друзі» Вороного про його соціальне походження були добре по­інформовані" |2].Доречним буде нагадати маловідо­мі факти з історії родини Вороних. У нього був старший брат Олександр, також лікар і також хірург. На початку 1930-х років він працював у Яготині, багато займався науковими дослід­женнями, зокрема, розробляв проб­лему етіології ракових захворювань. У книзі "XX років радянської медици­ни на Україні" у розділі "Патоморфологія" академік М.Ф. Мельников-Розведенков відзначав, шо "можна вважати особливо поворот­ним у розвитку української патоморфології. Цей рік характерний серед ін­ших важних справ і починань розвит­ком біофізичної інтерпретації механіз­му виникнення раку, розроблюваної яготинським районним лікарем Воро­ним". У 1936 р. у збірнику праць Укра­їнського інституту експериментальної медицини була поміщена стаття О.Ю. Вороного "До питання про біо­фізичну інтерпретацію механізму ви­никнення бластомотозного росту в ра­кових новотворах". На жаль, О.Ю. Во­роного спіткала доля багатьох учених періоду сталінських репресій. Він був репресований, як згадують родичі, за спробу надрукувати свою працю за кордоном. Відбував покарання побли­зу Сиктивкару, де передчасно і помер.

voronnui6

Ю.Ю. Вороному судилося вижити в ті страшні роки. Наприкінці 1935 р. йому був присуджений ступінь канди­дата медичних наук без захисту дисер­тації, а в листопаді 1936 р. він був при­значений завідувачем кафедри хірургії Харківського стоматологічного інс­титуту, як він пише у своїй автобіо­графії, "на правах професора". У Хар­кові Ю. Вороной продовжував свою активну лікарську діяльність. Його обирали секретарем Всесоюзного з'їз­ду хірургів (1938-1939), членом правління спілки хірургів міста Харкова (1936-1941)З початком Вітчизняної війни, коли вищі навчальні заклади готува­лися до евакуації з Харкова, наказом по НКОЗ України №120 від 26.09.1941 року Наркомом тов. Овсієнко, Ю. Во­роной звільняється з посади завіду­вача кафедри хірургії стоматологіч­ного інституту. Цим же наказом були відібрані у нього евакуаційні докумен­ти. Його переводять у розпорядження міськвідділу МОЗ Харкова із обслуго­вування поранених з цивільного на­селення, а, отже, Ю.Вороний був за­лишений на тимчасово окупованій те­риторії. До 23 лютого 1942 р. самостій­но доліковував поранених, поки не була спалена 12-а лікарня на Холодній горі. Тут Юрій Юрійович зробив ще одну унікальну операцію, пришивши дівчині відірвану вибухом снаряда праву руку. Через багато років, напе­редодні 1956 р., він отримає листа від врятованої ним в 1941 р. Н.І. Дижевської, яка, дякуючи йому за все, напи­ше: "Пишу Вашою правою рукою..."Рятуючи свою родину від інтересу окупаційної влади, 23 лютого 1942 р. він переїзджає з Харкова в с. Нова Водолага Харківської області, де працює сільським лікарем до 13 лютого 1943 р. Під час рейду Червоної Армії 13 лю­того вступив і працював хірургом у складі медсанбату 8-ої гвардійської дивізії генерала Суржакова. Після раптового виходу з бою дивізії, на дру­гому поверсі районної лікарні був влаштований госпіталь, де під нагля­дом Ю.Ю. Вороного були залишені 70 поранених. Ранком наступного дня в село ввійшли фашисти. Тринадцять днів і ночей професор за допомогою колективу лікарні рятував поранених від смерті під виглядом заразних хво­рих. 26 лютого 1943 р., коли розпочав­ся наступ радянських військ, Ю.Ю. Во­роний був захоплений німцями в полон. Утримували його в пересувно­му німецькому лазареті як полоненого санітара, що виконував всю чорну важку роботу. 25 грудня 1943 р., коли лазарет перебував у Житомирі, Воро­ному та ще одному полоненому по­щастило втекти і за допомогою місце­вого жителя піти в ліс у пошуках пар­тизанів. 1 січня 1944 р. вони почули шум бою і вийшли в розташування 273-му полку Червоної Армії у с. Янушевичі Житомирської області, разом з якими повернулися в місто. Вже з 25 січня 1944 р. він розпочав працювати в лікувальних установах Житомира, по черзі і часто одночасно в евакогоспі­талі, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, завідувачем уроло­гічного відділення міської, а потім об­ласної Житомирських лікарень, го­ловним обласним і міським урологом. За доблесну працю в роки війни у 1945 ш 1946 рр. був нагороджений медалями.Все подальше життя Ю.Ю. Воро­ний не припиняв займатися питання­ми гомотрансплантології, зокрема, пересадки нирки. Зокрема, як пише проф. М.Б. Мирський, "у 1949 р., пра­цюючи в Житомирській обласній лі­карні, він виконав ще 4 операції з пе­ресадження трупної нирки (з термі­ном консервації нирок від 12 до 28 днів при збереженні життя і функції) хворим на важкий хронічний нефрит" [3-4].У травні 1950 р. був переведений до Києва в Інститут експериментальної біології і патології ім. О.О. Богомоль­ця завідувачем відділенням експери­ментальної хірургії. Можна висловити припущення про те, що на переве­дення Ю. Ю. Вороного в Київ вплинув ще один учень професор В.М. Шамова — П.Л. Шупик, який працював на той час у Міністерстві охорони здо­ров'я України (надалі міністр охорони здоров'я УРСР), що добре знав Воро­ного за спільною роботою на кафедрі факультетської хірургії Харківського медичного інституту. У 1952 р. Юрій Юрійович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук, що була присвячена питанням патогенезу і терапії травма­тичного шоку. Вона удостоєна високої оцінки дійсного члена АМН СРСР генерал-лейтенанта медслужби проф. В.М. Шамова і члена-кор. АМН СРСР О.І.Черкеса, які відзначали, що ця ро­бота особливо цінна для медицини воєнного часу, коли боротьба із шо­ковим станом хворого стає одним із найважливіших завдань лікаря.З 1953 по 1961 рр. Ю. Ю. Вороний працював у Київському інституті ге­матології і переливання крові. Основ­ні теми його наукових праць — питан­ня імунології, крові і кровозамінників, роботи центральної нервової системи під час пересадки органів і тканин.Ю. Ю. Вороному належить 48 нау­кових праць з найбільш актуальних проблем медицини, багато які з них ішли під грифом "секретно".Помер Ю. Ю. Вороний у Києві в 1961 р. на 66-му році життя від хро­нічного коронарного захворювання. Похований на Байковому кладовищі, недалеко від тих, із ким в буреломні роки революційних подій початку XX століття мріяв про Україну.Українському вченому Ю. Ю. Во­роному належить подвійний пріоритет — першої клінічної пересадки нирки та першого використання в клініці трансплантації кадаверної нирки. Цей пріоритет був уперше визнаний на Всесвітньому конгресі трансплантологів у 1966 році, уже після того, як Крістіан Бернард пересадив серце.

* У статті використано фотографії із сі­мейного архіву Галини Юріївни Вороної, які люб'язно надані Харківському національному медичному університетові.

 

Література

  1. Лесовой В.Н., Перцева Ж.Н. "Юрий Юрьевич Вороной –  пионер отечественно тpaнсплантологии"/"Universitates", 2008,  №3, с. 66-71.

2.Король В.Є., Полюх  І.І., Волченко С.Ю. "Сторінки життя Ю.Ю. Вороного (правда і вигадка)" http://format.ua/index.php?go=Articles&in=5&id=109

  1. Мирений М.Б.Пионер клинической трансплантологии (к 110 - летаю со дня рождения профессора  Ю.Ю. Вороного)/ Клі­нічна хірургія. —2005,  №6. — с. 60-64.
  2. МирскийМ.Б.  Первая пересадка почки в клинике (к 50 -летаю операции советского хирурга Ю.Ю. Вороного) /Клиниче­ская медицина.—1983,  №11—  с. 147-149.
  3. Верстюк  В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. HAH України, К. 1998, с. 206-209.
  4. Особова справа з обліку кадрів Вороного Ю.Ю. від 05.07.1952 р.
  5. Автобіографія Вороного Ю.Ю. від 20 .05. 1954 р.
  6. Шумаков В.И.,Штенгольд Е.Ш., Онищенко H.A. Кон­сервация органов. —М: Медицина, 1975. с.14, с. 226-227.
  7. Кирпатовский И.Д., Быкова H.A. Пересадка почки. —М: Ака­демия медицинских наук СССР, 1969.
  8. Актуальные проблемы пересадки органов под редакцией Ю.М. Лопухова. Пересадка почки в клинике - часть III. Глава 14- аллотрансплантация почки в клинике,— М., 1978.— с. 209.
  9. Пыриг Л.А., Мельман Н.Я. «Болезни почек» — советы врача. — К: «Здоровье»,1989.— с. 57.
  10. Тареев Е.М. Нефриты. –М:Медгиз, 1958.-е. 168-170,178.
  11. Гурченко Ф.Г. Новейшая история Украины (часть первая 1914-1939 гг.)ю- Киев: «Генеза», 2003.
  12. Сыта Г., Юричкивский А.Научная аура нации / Газета «Зеркало недели». —2005, №32, с.14.
  13. Оборин H.H. К истории переливания посмертной крови (к 50-летию научной разработки проблемы) /Клиническая медицина. -1979, №7,-с. 111-114.
  1. Зубрис Г. Газета «Ваше здоров'я".—1997,  № 65, с. 12.
  2. Пхакадзе и др.Трансплантация органов и синтетические эндопротезы / Киев Об-во «Знание», 1986, №6, с. 21-22.
  3. Айманбеков М.А. «Как продлить жизнь человека?» (пере­садка органов и тканей)/ Фрунзе: «Кыргызстан», 1983, с. 20, 33.
  4. Мождраков Г., Попов Н.«Болезни почек» / Медицина и Физкультура. София, 1980, с. 786.
  5. Вороной Ю.Ю.До питання про специфічні комплемент- в'язальні антитіла за вільної трансплянтації яєчка / "Записки науково-дослідчої катедри хірургії ХМ1" (1930, т.1)
  6. Вороной Ю.Ю.До питання про ролю та значіння спе­цифічних комплемент-в'язальних антитіл за вільного пересаджу­вання testis / Український медичний архів, 1929.
  7. Вороной Ю.Ю.До питання про специфічні комплемент- в'язальні антитіла за вільного пересаджування нирки із застосу­ванням шва судин / Український медичний архів, 1931.
  8. Вороной Ю.Ю. К вопросу блокады ретикуло-эндотелиального аппарата у человека при некоторых формах отравления сулемой и о свободной пересадке целой почки, взятой от трупа, как метод лечения анурий при этом отравлении / Труды Всеукраинского института неотложной хирургии и переливания крови. Днепропетровск. —1934, т.1, 221-233.
  9. Вороной Ю.Ю, Пересадка консервированной трупной почки, как метод биостимуляции при тяжелых нефритах / Вра­чебное дело №9, стр 813-816,1950г.
  10. Лесовая А.В, Мазуренко Е.В., Гарагатый А.Н. Исторические аспекты первой в мире трансплантации почки человеку/ Харь­ковский госмедуниверситет, кафедра урологии. Інтернет видання ht1p://urology. com.ua/pagesid
  11.  Пиріг Л.А., Перцева Ж.М. Юрій Юрійович Вороний /Енциклопедія сучасної України, Т.4, 2005.

 

Джерело: voronuy.at.ua

­